Заміський спокій. Сборник "Янтарный ортодокс"

Блоґ: Марианна Батечко

Зимовий ранок і кава у склянці,
І залишки цукру розбіглись по банці.
Босими ступнями стою на балконі,
-15 так давить на скроні.

Сніг на перилах як цукор з ванілі,
Перехожі спішать від турбот здичавілі.
Усе створює рух та має свій вектор,
Але зігріває лиш теплий конвектор.

Неспішно розчешу скуйовдле волосся
Та светра одягну, як вже так повелося!
І кроком лунким пробіжу по під’їзду
Насвистуючи пісню стару та заїжджу.

Сходинки та арки, дитячі площадки
Слизька стежина, коти та вівчарки;
Береза, верба і чотири ялинки, —
Я бачу в дорозі до своєї зупинки.

Я сядув автобус, й поїду за місто,
Де з бучин високих льодове намисто,
Де сніжні перини вколисують листя,
Де стежки в заметах кудись розбрелися

Й буду блукати по лісу та снігу,
Совине життя розгорну наче книгу,
Й буду кружляти по ярам та балкам
Як полярна сипуха, як проклята мавка…

І буду щаслива, немов маю крила,
Немов у деревах жиє темна сила!
І спокій залишиться в моїй душі,
Корінням огорнувши слабкі нутрощі...