Знавіснілий тиждень. Сборник "Янтарный ортодокс"

Кожен ранок коли загуде мій будильник
Що дбайливо вбудован в мій чортів мобільник
Розумію що ранок,і що треба вставати,
А під ковдрою тепло, ще б лежати й лежати!
Але обов’язок кличе, універ той проклятий
Ну не може без мене ну ні дня почекати!
А в кімнаті так зимно, ще й ту голову мити
Фарбуватися, їсти та волосся сушити!
А вже часу так мало, вже я ніц не встигаю,
Зачиняю квартиру й по сходинкам збігаю
І виходжу з під’їзду. Роздивляюсь хвилинку,
Прокидаюсь й крокую на морозну зупинку.
А там люду — як бруду! Й всі як наглі індики
Галасують чи палять, протира черевики
Як усе остогидло… А ті кляті маршрутки?
І всі рвуться до них, як собаки до будки!
Й тиснява, сморід, брудні гроші та крики
Та нафарбовані, п’яні чи недоспані пики!..
Тож ти їдеш, та шкрябаєш вікно зледеніле
В голові проклинаючи життя знавісніле,
І від щирого серця радієш що згодом
У війні із заметами, світлофором та льодом
До факультету дійдеш, й сядеш до батареї
І теплом заспокоїш рваних нервів хореї,
А тут – пари, й від нервів знову дике лахміття
Це якась чортівня! Не життя, а жахіття!
І вже ввечері переступивши поріг в рідному домі
У ванній під водою довго грієш долоні
Готуєш вечерю, залипаєш в контакти
Й читанням від свічки заробля катаракти,
Ти заводиш будильник, щоб на наступний же день
Продовжити проклинати свій знавіснілий тиждень!