"Серпанок в'ється над туманом..."

Серпанок в'ється над туманом,
І сонце гасне у зорі.
На дні блукає океаном
Самотній кит в глухій пітьмі...

Норвезьке море в тиші повній,
Ніде немає ні душі.
Лишень далеко смутно стоне
Вітер з далекої землі...

Зима сховала синє море
Під крижаним блідим крилом,
І небо стало геть прозоре
Блакиті згаслим джерелом...

Шотландські пагорби під снігом
Вбачають дивні зимні сни,
Отак під морозним набігом
Все спить чекаючи весни...

Все спить під ковдрою із льоду,
Танцює вальсом заметіль.
Напевно лиш із сонця сходом
Розтане весь морозний біль!

І будуть пагорби зелені,
І замість неба — синій шовк,
Ромашок білих повні жмені,
І у повітрі спів пташок!...

Залишилося зовсім трохи,
Якихось там хоч тиждень-два,
І по землі піде Явдоха,
А вже за нею вслід — Весна!