"Пробач, що не з тобою..."

Колись настане день, коли ти зрозумієш,
Чому я так зробив

Як гірко посміхнувся, нічого вже не вдієш,
Та тихо — відпустив...

Дивитися на те, як днями ти сивієш
Уже не було сил

Як від моїх образ ти повільно порожнієш,
Й лишаєшся без крил...

Тому одного ранку сказав, «я відпускаю»,
Зібрався та пішов...

Чому чекав так довго? Чому себе картаю?
Бо слів я не знайшов...

Твої очі спустілі, не плач, я так благаю!
Ні, я не охолов!

Тому тоді змовчав я, сказав що не кохаю
І душі розколов...

Хочу щоб посміхалась, щоб ти була щаслива,
Але то не зі мною

Без мене ти заквітнеш, розправиш свої крила,
Прокинешся весною...

Хоч не з тобою зараз, для мене ти важлива..!
Здрига голос журбою

Для мене ти як вічність, далека й мерехтлива
Пробач, що не з тобою...