Казковий сон

Одного літнього ранку, зібрався хлопець у дорогу далеку. Взяв він наплічник на спину важкий, та пішов у напрямку гір.

Вів хлопця цього сон дивний, якого він бачив з самого дитинства. Утому сні він був вогником яскравим та безтілесним, що блукав поміж старих дубів та ясенів у високих горах. Він торкався смарагдового моху, відчував запах лісових квітів, але дивний вітер манив його кудись у даль, й він слухняно летів усе глибше й глибше у хащі лісу. Й десь у самих хащах він побачив стежинку, на її кінці було яскраве бурштинове світло. Він посміхнувся, та попрямував до нього, й коли до світла залишалося зовсім трохи — він прокинувся...

Довго не міг хлопець заснути, й на ранок наступного дня пішов він слідом за своїм сном, щоб дізнатися, що ж то за стежина така чарівна.

Дібрався він до гір високих, у підніжжя яких починався ліс віковічний, з дорогою темною та зловісною. Але хлопець не злякався, ти сміливо пішов уперед, у саму тінь.

З різних боків слідкували за мандрівником очі блискучі та злі, страхітливо й самотньо завивали вовки та шаруділо торішнє листя, але ніщо не спиняло його, він усе йшов та й шов...

Й ось зловісна дорога закінчилася, й хлопець вийшов до заростів ожини, де протікав кришталево чистий потічок. Біля того потічку він зупинився, змочив спраглі губи, вмився водою цілющою, та вирішив йти по його берегу. Йшов він кілька годин по сонцю палючому й втома вже почала даватися взнаки, як пологий берег вивів його на стежину, що вела у ліс з дубів та ясенів. Й зрозумів тоді хлопчик, що це стежина, яку він бачив уві сні...

І прокинулися у ньому сили, й ноги ледве торкалися землі, — так він біг по цій алеї з дерев та склепіння з гілля та листя… Й усе яскравішим ставало світло у кінці стежини, й усе більше посміхався наш втомлений мандрівник...

Зробив він останні кроки, та вийшов на бурштинове світло… Й перед його очима повстала картина казкова: посеред великої галявини простягалося озеро надзвичайної краси… Воно було прозоре-прозоре, й здавалося не глибоким, але було у ньому більше 10 метрів глибини. Й вода була така спокійна та тиха, що було видно різнокольорове каміння, що дрімало на самісінькому його дні… По берегам озера росли квіти краси надзвичайної, й усе було настільки нереальним, що здавалося що це може лишень наснитися, у житті такого не буває..

Скинув тоді хлопець свій наплічник, розпустив волосся довге, та підійшов до води, щоб подивитися на камінці різнокольорові. Дивився він так довго-довго своїми захопленими синіми очима, й вітер легенько куйовдив йому волосся...

Аж раптом небо блакитне затягнули хмари свинцеві, й у самісіньку середину озера вдарила блискавка… Налякався хлопець-мандрівник, затулив лице рукою, а як пройшов грім, відкрив він очі, тай побачив дівчину вроди незвичної, що виходила з самої середини озера до нього.

Закляк тоді він, бо ніколи ще не бачив такої вроди. Дівчина зі станом тополі, з волоссям довгим-довгим, що чорніше самої ночі, та очима кольору смарагдової папороті… виходила вона до нього з лататтям у руках та посмішкою на губах...

А він усе дивився на неї, та не міг погляду відвести...

Тоді й промовила вона: «Я дощова Царівна, дочка Хмар пухнастих та Сонця пекучого. Так давно я за тобою спостерігала, та усе боялася з'явитися тобі… Кликала я тебе уві сні, але ти усе не приходив… Але коли я побачила тебе у лісі темному, — покинула усе, й відмовилася від батьків смиренних, й дарую я тобі своє серце у вигляді латаття, лишень не полишай мене ніколи, тому що я заради тебе покинула усе...»

Й забилося серце у грудях у хлопця-мандрівника, й протягнув  він їй руку назустріч, загорнув він її у свого плаща похідного, пригорнув до грудей та промовив: «Ти доля моя, нікому тебе не віддам...»

 Й забрав він її з собою, далеко-далеко, де ліси старезні, де не ступала нога людська… Й жили вони душа у душу, й раділи кожному дню та ночі, й не було людей щасливіших за них...

2 коментарі

Галина Дичковська
Дуже світлий естет-романтик )))
Марианна Батечко
*засоромилася*
дякую)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте