"Прокинутись..."
Прокинутись,
втопити очі водою з-під крану.
Знесилитись,
впасти додолу, як краплі туману.
Замріятись,
поглинути неба розорване шмаття.
Не дивлячись,
Як сонця за обрієм гасне багаття...
Стомившись,
гойдатися в ритм мовчання асфальту
Скорившись —
стати шматком вогняного базальту
Схилившись,
відступити перед павутинням волося.
Втопившись
в тому що було, й не збулося…
втопити очі водою з-під крану.
Знесилитись,
впасти додолу, як краплі туману.
Замріятись,
поглинути неба розорване шмаття.
Не дивлячись,
Як сонця за обрієм гасне багаття...
Стомившись,
гойдатися в ритм мовчання асфальту
Скорившись —
стати шматком вогняного базальту
Схилившись,
відступити перед павутинням волося.
Втопившись
в тому що було, й не збулося…
18 коментарів
Коли в тебе душа поєта слова лиш глина під пальцями,їх можна змінити під себе, й тоді вони будуть відповідати тому що відчуваєш саме ти…
але все ж таки свій варіант вважаю більш вдалим)
Ти бачиш
Себе і його у своєму безсонні.
Ти плачеш.
Та тільки не знають про це посторонні.
Ти вмієш
Заплакати так, щоб не плакали очі.
Ти мрієш.
Ті мрії — це все, що рятує від ночі.
)))
Гарний вірш. Ще й таким рідним здається :)
певно, нащі думки сходяться)
Й як зрозуміти ваше: «ясно. підліткове. йду. в самого пишуть.»?
на літературний шедевр він теж не претендує, тому вважаю, що до планки він не дотягує)
виставлений заради МОГО задоволення)